Наслідки царської політики в Російській імперії щодо євреїв наприкінці 19 – на початку 20 ст. були дуже негативними для єврейської громади. Ця політика передбачала обмеження у правах та можливостях євреїв, а також їх дискримінацію у багатьох сферах життя. Зокрема, євреї не могли займати більшість високопосадових посад у державі, були обмежені у доступі до освіти та землі, їх обмежували у прояві своєї культури та релігії. Це призвело до соціальної і економічної маргіналізації єврейської громади та насильницьких погромів.

Становище єврейського населення Європи в роки Першої світової війни було дуже складним. Євреї стали жертвами не лише військових дій, але й геноциду з боку нацистських окупантів. Вони були обмежені у можливостях еміграції та змушені жити в гетто, концентраційних таборах та інших умовах примусового ув'язнення. Багато єврейських громад були зруйновані, а їх культури та традиції були знищені або заборонені. Це стало першим кроком до створення масової геноцидної кампанії проти єврейського населення у майбутньому.